Сибірський кутозуб, або чотирипалий тритон (лат. Salamandrella keyserlingii).

Розміри дорослих особин досягають 12-13 см, з яких менше половини припадає на хвіст (у самців він довший, ніж у самок). Найбільш активні вони в сутінки і вночі, коли харчуються наземними тваринами: хробаками, легеневими молюсками, комахами. Вдень вони ховаються під деревами, що впали, в пнях, під лісовою підстилкою. За тривалого вимушеного перебування на сонці стають млявими, і незабаром гинуть. При температурі близько 27° це земноводне гине і в тіні.

Він має широку, плескату голову, стиснутий з боків, але позбавлений шкірястих плавникових складок хвіст. Забарвлення сіро-коричневе або буре з дрібними цятками і світлішою поздовжньою смугою на спині. У сибірського кута зуба тільки по 4 пальці на задніх ногах, тому його називають чотирипалим тритоном. Сибірський кутозуб зустрічається на Камчатці, Чукотці, Сахаліні, Курильських островах, Японії, Північно-Східному Китаї та Кореї, Сибіру, ​​Уралі. Відомий в республіках Комі та Марій Ел, Архангельській, Нижегородській, Пермській, Кіровській областях Європейської частини Росії.

Єдиний вид земноводних, добре пристосований до життя в зоні вічної мерзлоти (молоді кутазуби переносили в експерименті переохолодження до -6°). Тісно пов`язаний з тайговими лісами і в тундру проникає лише по заплавних лісах. Найбільш характерні житла — долинні, низовинні ділянки з заплавами річок, болотами або дрібними озерами, де кутазуби зустрічаються в лісах різного роду: у хвойних, березових, вільхових, змішаних і навіть іноді в широколистяних.

Поза періодом розмноження тварини знаходяться на суші. У воді личинки харчуються дрібними ракоподібними, молюсками та комахами. У їжі дорослих особин переважають комахи, молюски, дощові черв`яки та інші безхребетні. Зимують вуглезуби на суші, частіше в гниючих стовбурах дерев, що впали, використовують вони і всілякі тріщини і щілини в грунті. Під час сплячки сибірський кутазуб впадає в анабіоз. Попередньо печінка углозуба синтезує кількість гліцерину, що дорівнює 37 % маси його тіла, що дозволяє переносити низькі температури.

У 1972 році у вічній мерзлоті в районі річки Великий Кемперлейм було знайдено заморожений екземпляр сибірського кутозубу, який після відтавання повернувся до нормального життя, через півроку його умертвили та радіовуглецевим методом визначили вік – 90±15 років. Навесні, як тільки сходить сніг, вуглезуби йдуть у воду для розмноження.